Анотація. У роботі досліджуються особливості інтерпретації християнських символів, мотивів та образів у творчості Григорія Сковороди. Розглянуто специфіку художньо-образної системи філософа. Увиразнено особливості потрактування українським мандрівним мисленником біблійних образів. Визначено характерні риси алегоричних образів його байок. Окреслено  своєрідність образно-символічного світу Г.Сковороди як представника епохи бароко.

Ключові слова: Біблія, символ, алегорія, образ.

Актуальність і доцільність дослідження художньо-образної системи Григорія Сковороди зумовлена тим, що його творчість містить глибинні філософські, релігійні, духовно-естетичні цінності.

Художній світ українського митця і мисленника — це напрочуд оригінальне переплетення сюжетів, тем, мотивів, ідей. Його образи яскраві, багатогранні, зрозумілі, глибокі. Вони допомагають читачеві проникнути в загадковий літературний світ письменника, зрозуміти його творчий задум, дають можливість бути не тільки пасивними спостерігачами, а й активними учасниками процесу створення художнього полотна.

З-поміж усіх образів творчості Григорія Сковороди особливу увагу варто зосередити на біблійних, адже до Біблії як першоджерела філософ звертався протягом усього життя. Він називав цю Книгу своєю «коханкою», яка змусила його покинути все та рушити в мандри, де народилися його «діти», тобто вірші, притчі й трактати. Вона стала центром його філософської свідомості. Він виявляє в ній специфічний символічний світ, який дає можливість осягнути природу Бога.

Г.Сковорода вважав, що буквальне розуміння Біблії може спотворити зміст, закладений в її текстах: «Св. Писання може спасти й погубити, висвітлити і затьмарити, залежно від того, на скільки розум людини здатний розуміти істини Св. Писання» [4]. Натомість символічна мова цієї Книги «облагороджує» людський розум і робить його здатним сприйняти божественну істину.

Український мандрівний мисленник визначає місце Біблії у своїй системі світів: «Біблія є слово Боже, є реальне, а не метафізичне одкровення і втілення Бога ... вона, з одного боку, зберігає повну незалежність і самостійність. З іншого боку, вона - частина цього світу, і як особливий світ, внутрішньо багатий і суперечливий, а зовні замкнутий і цілісний, утворює сенс Всесвіту. Біблія відкриває прихований в «слідах тварин цього світу» логос світу, його закон та сутність» [5].

Біблійні символи у Григорія Сковороди глибинні і багатогранні. На думку вчених: «Біблія є знак з безліччю значень, що в кінцевому підсумку зводяться до кількох основних, що є опорними точками всієї філософської системи Г. Сковороди» [1]. З-поміж символів філософа зазвичай виокремлюють основні (кільце, куля, сонце, око) та другорядні (звірі, худоба, птиці й риби).

Вельми суперечливим і неоднозначним у художньому світі мандрівного мисленника є біблійний образ змія: «змій ... зовні прах, але всередині тверда мідь і сила живого Бога. Цей змій є втіленням премудрості божої, що розмовляє нашими словами» [4]. Змій, звитий в кільце, означає вічність, змій повзучий – символ земного пізнання [3].

На нашу думку, використання тих чи тих символів пов'язане передовсім із центральною темою творчості Сковороди – темою людини, що пізнає, осягає себе, довкілля і Божественний світ. Прикметно, що український мисленник, наповнюючи певним значенням символічний образ (наприклад, кільце - вічність, голуб - соромливість, якір - рішення тощо), у деяких своїх творах дає короткий опис символів чи супроводжує їх малюнками ( діалоги "Кільце" та "Розмова, названа алфавіт, або буквар миру").

Важливе значення у творчому доробку Григорія Сковороди має цикл «Сад божественних пісень», сповнений багатогранною палітрою образів. Виокремимо передовсім останню (тридцяту) поезію цього циклу «Осінь вже проходить, а весна вже пройшла…». Власне, у ній увиразнені основні мотиви творчості філософа, а саме мотиви вічного і проминального, божественного і земного.  Яскравим образом-символом циклу є образ Христа-Епікура, в якому гармонійно поєднано християнську мораль із темою насолоди життям.

Художньо осмислюючи світ, Григорій Сковорода часто вдається до алегорії, яка виховує естетичний смак і дає справжнє пізнання та веселість духу. Прикметно, що на шляху алегоричного тлумачення читача повинна супроводжувати християнська любов, оскільки Григорій Сковорода вважав, що «початок всьому і смак є любов. Як їжа, так і наука недійсні від нелюбого» [4].

Алегорії тварин у збірці філософа «Байки харківські» увиразнюють погляди філософа на людину, її сенс життя. Через художні образи тварин Сковорода пояснює читачам, що безглузді діла – це марна трата часу («Собаки»), що судити треба за внутрішніми, душевними якостями («Ворона і Чиж»), що природжене діло робиться легко і спокійно («Старий і молодий жайворонок») тощо.

Найбільш показовою є байка «Бджола і Шершень», де Шершень – це образ людини, яка не здатна виконувати християнське призначення, яка живе «розкраданням», яка втрачає свою «спорідненість», а значить і приналежність «блаженній натурі» і Христу. Бджола ж символізує християнський шлях людини, яка живе в гармонії зі своєю природою. «Бджола є герб мудрості людини, в спорідненій справі працюючої» [7]. Тим самим Сковорода об'єднує античну і християнську мудрість: людина, думаючи про свою природу, наближається до самої себе і до Бога. Пізнавши такий шлях своєї «спорідненості», людина не тільки стає частиною християнського народу, а й змінює свій навколишній світ, своє сприйняття.

Отже, за допомогою символу й алегорії Григорій Сковорода прагне осягнути світ божественний і земний, світ зовнішній і внутрішній, світ серця. Ці засоби були у творчості українського філософа виявом надприродної реальності, душевних переживань і вбирали в себе страждання і радісне прозріння.

Список використаних джерел

1. Біленко Т. Проблема біблійного слова у Григорія Сковороди // Сковорода Григорій: ідейна спадщина і сучасність / Відп. ред. проф. І.П. Стогній. – Київ, 2003. –С. 503–511.
2. Богатая Л. Философский символизм Григория Сковороды // Перспективи. – 2000. – № 2. – С. 35–44.
3. Iваньо I. В. Філософія і стиль мислення Григорія Сковороди, Київ 1983. Кирик Д.П. Вчення про дві натури та три світи // Філософія Григорія Сковороди. – Київ: Наукова думка, 1972. – С. 123–196.
4. Сковорода Г.С. Повне зібрання творів: У 2-х т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т. 1. - 532 с.
5. Сковорода Г.С. Повне зібрання творів. У 2-х т.: Т. 2. — К., 1973. — 576 с.
6. Чижевський Д.І. Філософія Г. Сковороди //Україна: філософський спадок століть. Хроніка 2000. т. ІІ. Київ, 2000.– 800 с.
7. Чижевський Д.І. Теорія символів Г.С. Сковороди //Україна: філософський спадок століть. Хроніка 2000. – Вип. 39-40. – Київ, 2000. – С. 58-67

Summary

The main features of the interpretation of Christian symbols, motifs and images in the poetry of Gregory Skovoroda are explored in this article. Features of the philosopher’s artistic and figurative system are considered. The peculiarities of interpretation by the Ukrainian wandering mason of the biblical images are clearly distinguished. The characteristic traits of the fables allegorical images are analyzed. The special forms of thinking of the philosopher as representative of the Baroque era are determined.

Key words: Bible, symbol, allegory, image.