Впродовж багатьох років українську мову досить сильно утискали, гнобили, не давали розвитку. Але попри всі труднощі наша літературна мова змогла стати незалежною від інших загарбницьких мов. За часів 17-го ст. українські книжки почали все більше сунути на Москву, тим самим стверджуючи, що українська мова є більш розвиненою ніж російська. Українською мовою писали граматики, катахезіси, словники, історичні вірші, церковні повчання. Дані роботи були настільки досконалими, що московські книжники були просто нездатними протистояти українським письменникам. Вище духовенство почало забороняти українські книжки. У 1627 р. осудили книжку Кирила Ставровецького «Учительное евангелие», ніби знайшли багато нарікань. Внаслідок цього із наказу царя Михайла Федоровича і патріарха Філарета було наказано спалити книгу. Коли патріархом став Іоаким – він почав палити українські книжки і забрав під Москву українську церкву. Він бачив, як Росія почала зачитуватись українськими книжками і злякався, щоб це не дійшло на єресь. Проте це не спинило українську літературу, і книжки продовжували друкуватись.

Ще одним ударом по українській літературній мові була цариця Катерина, яка провела русифікацію і руйнацію України. У серпні 1775 р. вона видала маніфест про скасування Запорізької Січі. Після цього Катерина забрала багато козачих клейнодів, старі грамоти і сховала в Ермітажі. Для проведення русифікації Катерина найняла собі двох помічників – київські митрополити Гавріїл Кременецький та Самуїл Миславський. Кременецький, хоч і був українцем, він більшість часу провів у Великоросії, тому прийшовши до Києва вирішив запровадити русифікацію, оскільки йому було важко перевивчати українську мову. Милославський перевернув українську Київську академію на російську. Спочатку він вводить географію та історію на російській мові, а потім і інше. Так студентів привчали до російської мови. По всіх церквах Богослужіння проводилось російською мовою.

З другої половини 50-х років, коли українці звільнилися від кріпацтва і від панування Катерини – почали відкриватися «воскресні» школи на українській мові. Але і в цьому разі проти українських шкіл здійняли бучу, передусім поляки, оскільки вони в то час заводили свої школи. До поляків приєдналося духовенство, і в 1862 р. школи «хлопоманам» позачиняли, обвинувачуючи їх в сепаратизмі. Придушення почалося коли Ф. Морачевський хотів надрукувати Євангеліє українською мовою, внаслідок чого комісія визнала переклад Євангеліє «небезпечним і шкідливим». Тоді Валуєв видав наказ, в якому вказано, що ніякої малоросійської мови немає, а є тільки російська. 21 листопада 1869 р. чиновникам всіх відомств позначили досить велику плату за русифікацію.

В 16-17 ст. наша мова дуже відрізнялася від московської, росіяни її  не розуміли і тому всі хто говорив не по російськи – називали німцем. В цей час ми були під Польщею, тому у нашій мові є багато польських слів, власне за що нас називали поляками. Про те, що наша мова польська –  говорять і по тепер. Тому зараз поляки думають, що українська – це їх мова, росіяни – що українська мова пішла від них. У 1974 р. Катерина II вирішила видати такий словник, в якому містяться всі мови у світі; всім губернаторам було віддано наказ зібрати слова із усіх країв і відіслати їх до Петрограду. Але попри все, ця робота Катерині обридла і вона передала її Палласу. Паллас у 1787-1789 рр. видав «Порівняльний словник усіх мов зібраною правицею Всевисочайшій особі». В цьому словнику передусім писали про українську мову, що каже що наша мова є «Високопоставленою» мовою над усіма іншими. Грамотій того часу Микола Герч стверджував, що наша мова пішла від давньої польської, а він в той час був авторитетною особою.

В даний час над українською мовою переважає російська. Це можна стверджувати, оскільки на основі ключових сферах суспільного життя інформація подається переважно на російській мові, передусім в кінематографі, друкованих виданнях, інтернеті, музиці. Це породжує глобальну проблему національній безпеці України.  За даними державної статистики громадяни України розмовляють українською 50%, 24% російською, 25% іноді російською, іноді українською, 1,4% іншими мовами. Частина школярів, що здобувають освіту українською мовою за 2016/2017р. сягає 89,5%. В школах на Донеччині навчання українською мовою ведеться найменше,  в Рівному – найбільше. Українська мова в Інтернеті займає 11%, російська – 66,8%, двомовна – 22,2%.  Мова пісень в радіоефірі: 10% ведеться українською, 37,4  - російською, 52,6 – іншими мовами.

Таким чином, можна сказати: Мова – форма нашого життя, життя культурного й національного. Мова – символ розуміння, оскільки вона реалізується в певній культурі, традиції.

На мою думку, в Україні кожен повинен розмовляти українською мовою, адже цим самим ми показуємо культурний рівень нашої країни, підвищуємо її світосприйняття.