Тези:

• Вислів «Поетами народжуються, ораторами стають» належить Марку Туллію Цицерону, відомому оратору Стародавнього Риму, який був ідейним поводирем римського Сенату. Сенс цього висловлення у тому, що талант до поетичної творчості людина може мати від природи, а оратором вона може стати, навіть не маючи до цього здібностей, але для цього їй необхідно старанно вчитися і практикуватися.
• Поетичні здібності – це унікальний дар, який важко розвинути навіть дуже сумлінною працею, адже основою поетичної творчості є натхнення, глибокий внутрішній світ, здатність бачити щось більше у простих речах. Такі здібності не можна натренувати чи розвинути – вони або є,або ні.
• Усі люди різні. Кожен має свої думки й переживання, кожен їх висловлює по-своєму. Подібно до ораторів, поети – митці слова, намагаються переконати у чомусь свого читача. Однак для цього у них немає необхідності говорити на публіку, чого повинен навчитись будь-який оратор (не залежно від того,наскільки від обдарований від природи).
• Оратор так само,як і поет, повинен уміти влучно добирати слова, аби переконати аудиторію, однак головна відмінність у тому, що поет може творити для себе і не зобов’язаний отримувати абсолютне схвалення з боку свого читача.
• Безумовно, не варто заперечувати, що красномовство і здатність переконувати публіку – так званий ораторський талант - може бути притаманний деяким людям від природи. Окрім того, ораторське мистецтво завжди вважалось складною творчістю, і  опанувати його під силу далеко не кожному.
• Ораторське мистецтво сприймається не стільки як наука про красномовство, а як наука про мовну доцільність, про осмислену і коректну мовну діяльність. Ораторське мистецтво означає не просто "говоріння", майстерність проголошення промови, а й взаємодію між мовцями. Оратор впливає на слухачів всебічно: на їх розум, почуття, настрої, бажання, вчинки та дії.
• Слово "оратор" походить від латинського «говорити». Сучасні словники тлумачать це слово як особистість, що професійно займається мистецтвом красномовства; як особу, що проголошує промову; як людину, що має дар мовлення.
  • Для того, щоб стати оратором, не достатньо просто цього хотіти. Необхідно сумлінно тренуватися. Звичайно, є люди, які мають певні якості, завдяки яким вони легко здобувають прихильність інших.  Це певною мірою дар. Однак оратор повинен не просто вміти схилити публіку на свій бік, але зробити це грамотно, тактовно, мудро. Для цього необхідно відповідно  тренуватись і вчитись.
  • Яскравим прикладом може бути найблискучіший ритор Стародавньої Греції Демосфен, чиї промови відзначалися динамічністю, переконливою аргументацією й чіткістю. Однак не все було так легко для нього. . Демосфен гаркавив і мав слабке дихання і голос, до того ж спочатку він не вмів будувати свою промову так, щоб захопити слухачів. Тому його ранні виступи не мали успіху. Проте він виявився дуже наполегливим. Демосфен обладнав  собі кімнату для занять в підземеллі, щоб ніхто його не чув, і сумлінно тренувався у ній кожного дня. Завдяки  щоденним тренуванням і вправами він зміцнив голос, навчився володіти мімікою, жестикулювати, поводити себе під час промови перед слухачами.

Крім того, Демосфен уважно слухав виступи відомих ораторів того часу. Він аналізував їх промови, стежив за ходом думки оратора і запам'ятовував вдалі вирази. Поступово, крок за кроком, Демосфен набував ораторських навичок і шліфував свою майстерність. Сучасники так характеризували Демосфена: «Нашого ритора з його умінням все запалювати і трощити своєю силою і владою можна порівняти з вихорем або блискавицею».

• Отже, можна і впевненість сказати, що ораторське мистецтво – не  просто дар, а скоріше результат тяжкої праці над собою.

Список використаних джерел:

• Вікіпедія
• М. Гаспарова, В. Борухович "Ораторське мистецтво древньої Греції", Москва, "Художня література", 1985 р.
• Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998